Забезпечення біологічної безпеки населення, збереження природного середовища України залишаються одними із пріоритетних завдань держави. Перш за все біобезпека стосується виникнення і боротьби із захворюваннями, які викликаються особливо небезпечними збудниками інфекцій. Одним з найбільш небезпечних захворювань є сибірка: легко поширюється, володіє високою смертністю та вимагає спеціальних і невідкладних заходів з боку спеціалістів Держпродспоживслужби та фахівців гуманної медицини.

    Сибірка – це особливо небезпечне гостре інфекційне захворювання, збудником якого є спороутворююча бактерія Bacillus anthracis. Захворювання уражає тварин і людину. Потрапивши в ґрунт, за сприятливих умов (температура зовнішнього середовища не нижче 12 ⁰С) збудник утворює спору. Спори бактерій сибірки можуть залишатися живими в ґрунті протягом тривалих періодів часу (до 90 років). Недарма місця захоронення трупів тварин, які загинули від цієї хвороби, називають «проклятими полями.

    Спори сибірки з дощовими й ґрунтовими водами під час земляних робіт вимиваються на поверхню. На пасовищі через корми та воду, особливо в спекотну пору року, коли сухі корми травмують слизову оболонку ротової порожнини тварин, відбувається зараження спорами. Далі хвора тварина виділяє збудника в зовнішнє середовище з сечею, фекаліями, молоком, кров’янистими виділеннями ще до того, як з’являються характерні клінічні ознаки. Настає занепокоєння й збудження, швидко наростають кволість і апатія, дихання утруднене, слизові оболонки синюшні, спостерігається набряк кон’юнктиви. Дефекація спочатку затримується, а потім розвивається пронос. Калові маси з домішками крові. Сеча темно-червона. Смерть настає при явищі асфіксії. Трупи різко здуті, в них відсутнє трупне задубіння, з усіх отворів витікають кров’янисті виділення.

              ТРУПИ  РОЗТИНАТИ СУВОРО ЗАБОРОНЕНО!

     Для постановки діагнозу на сибірку від живих тварин відбирають кров із яремної вени, або вени вуха. Для постановки посмертного діагнозу в лабораторію надсилають кров із вуха. Якщо необхідну кількість крові відібрати не можна, надсилають вухо, перев’язане біля основи голови. У населених пунктах, де виникло захворювання на сибірку, запроваджується карантин. Хворих тварин ізолюють і лікують, підозрілих на захворювання – імунізують. Труп загиблої тварини спалюють із дотриманням ветеринарно-санітарних правил. Місце її утримання й територію навколо дезінфікують.

     Слід зазначити, що по всій території України налічується понад 13,5 тисяч осередків виникнення сибірки, де можливі повторні спалахи сибірки, оскільки існують худобомогильники, де було захоронено хвору худобу. Ці місця є епідеміологічно небезпечними щодо сибірки.

    Згідно Правил облаштування і утримання діючих (існуючих) худобомогильників та біо-термічних ям для захоронення трупів тварин у населених пунктах України території худобомогильників та біотермічних ям, де були захоронення трупів тварин, які загинули від сибірки та інших особливо небезпечних інфекційних хвороб тварин невстановленої етіології, забороня-ється використовувати на невизначений термін для будь-яких цілей.

    З метою профілактики інфікування людини сибіркою слід:

купувати м’ясо та м’ясопродукти виключно у місцях, де якість продуктів є контрольованою;

дотримуватись гігієнічних норм при переробці та реалізації м’яса, м’ясопродуктів чи будь-якої тваринницької сировини;

виконувати ветеринарно-санітарні правила при догляді за тваринами;

забивати домашню худобу лише з дозволу ветеринарних працівників.