Автор: Косіюк Тетяна

За даними Центру громадського здоров’я, станом на 3 серпня в Україні зафіксовано 990 нових випадків коронавірусної хвороби COVID-19.

Загалом в Україні 73 158 лабораторно підтверджених випадків COVID-19, з них 1738 летальних, 39 876 пацієнтів одужало. Проведено 1 067 006 тестувань методом ПЛР. Усього за добу одужало 333 пацієнти.

Кількість зареєстрованих активних хворих станом на 03.08 складає 31 544. Найбільша кількість активних хворих на 100 тис. населення зареєстрована у Львівській (289,2), Закарпатській (239,7) та Івано-Франківській (226) областях.
На стаціонарному лікуванні перебуває 4772 особи, з них 125 осіб підключені до апарату ШВЛ. Усього госпіталізації потребували 18 465 осіб, підключення до апарату ШВЛ — 536 пацієнтів.

Наразі коронавірусна хвороба виявлена:

• Вінницька область — 2815 випадків;
• Волинська область — 3949 випадків;
• Дніпропетровська область — 1438 випадків;
• Донецька область — 898 випадків;
• Житомирська область — 1948 випадків;
• Закарпатська область — 5318 випадків;
• Запорізька область — 846 випадків;
• Івано-Франківська область — 4914 випадків;
• Кіровоградська область — 711 випадків;
• м. Київ — 8554 випадки;
• Київська область — 3845 випадків;
• Львівська область — 9921 випадок;
• Луганська область — 128 випадків;
• Миколаївська область — 642 випадки;
• Одеська область — 3482 випадки;
• Полтавська область — 459 випадків;
• Рівненська область — 6270 випадків;
• Сумська область — 541 випадок;
• Тернопільська область — 3113 випадків;
• Харківська область — 3950 випадків;
• Херсонська область — 230 випадків;
• Хмельницька область — 1189 випадків;
• Чернівецька область — 6143 випадки;
• Черкаська область — 954 випадки;
• Чернігівська область — 900 випадків.

Дані з тимчасово окупованих територій АР Крим, Донецької, Луганської областей та міста Севастополя відсутні.

Дослідження проводилися вірусологічною референс-лабораторією Центру громадського здоров’я України, а також обласними лабораторіями. Станом на ранок 03 серпня 2020 року до Центру надійшло 1072 повідомлення про підозру на COVID-19. Всього з початку 2020 року надійшло 126 311 повідомлень про підозру на COVID-19.

МОЗ закликає: при перших симптомах респіраторних захворювань обов’язково зателефонуйте своєму сімейному лікарю. 

Центральна комісія  з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій на засіданні 31 липня визначила регіони за рівнем поширення епідемічної небезпеки COVID-19.  До червоної зони буде віднесено Луцьк, Тернопіль та Кіцманський район Чернівецької області.

Про це повідомив міністр охорони здоров’я Максим Степанов, коментуючи результати засідання Центральної комісії ТЕБ та НС в п’ятницю, 31 липня.

“Ми зробили баланс щодо роботи підприємств,  нашої економіки і збереження здоров’я та життя наших громадян, що для нас дуже важливо”, – підкреслив керівник МОЗ.

 
За його словами, помаранчевий рівень поширення коронавірусу буде встановлений в Луцькому та Любашівському районі Волинської області, в Івано-Франківську та Тисменицькому районі Івано-Франківської області, у Львові та Миколаївському, Пустомитівському та Перемишлівському районах  Львівської області,  Бережанському районі та місті Бучач Тернопільської області.

Загалом до червоної,  помаранчевої та жовтої зони розповсюдження коронавірусу потрапили адміністративно-територіальні одиниці  8 областей України. Це стосується  Вінницької, Волинської, Житомирської, Івано-Франківської, Закарпатської, Львівської, Тернопільської та Чернівецької областей.

Міністр уточнив, що вся інформація щодо рішення комісії буде розміщена на сайті МОЗ та відповідних ресурсах Уряду. Крім цього обласним державним адміністраціям доручено провести роз’яснювальну кампанію щодо введених рівнів обмежень. 

Рішення Центральної комісії ТЕБ та НС прийняте на виконання постанови уряду щодо нових правил адаптивного карантину, яка вступає в дію з 3 серпня. Документом передбачається визначення регіонів за рівнем поширення коронавірусу на рівні адміністративно-територіальних одиниць. Для визначення, до якої із зон належить той  чи інший регіон, застосовуватися такі показники, як завантаженість в лікарнях не більше 50% ліжко-місць, середня кількість проведених тестів – не менш 24 на 100 тисяч населення,  коефіцієнт виявлення випадків інфікування – не більше 11%,  показник динаміки зростання випадків інфікування – не більше ніж 10%.

Передбачається, що в зеленій зоні будуть діяти наступні правила: носіння масок в громадських місцях, проведення масових заходів не більше 1 особа на 5 м кв, заповненість залів у  кінотеатрах та театрах не більше 50 відсотків, перевезення пасажирів у громадському транспорті за кількістю місць для сидіння.

У жовтій зоні окрім обмежень, які діють зеленій  зоні, буде обмежене відвідування установ соціального захисту, де перебувають люди похилого віку. У помаранчевій –  заборонена  робота закладів розміщення (крім готелів), діяльність розважальних закладів, ресторанів вночі, планова госпіталізація, дитячих таборів, масові заходи можуть проводитись з розрахунку не більше 1 людини на 20 кв. м.

В червоній зоні заборонена робота громадського транспорту, закладів освіти, ресторанів та ТРЦ. 

За словами Максима Степанова, перехід в ту чи іншу зону відбуватиметься при перевищенні показників 5 днів поспіль. 

Засідання Центральної комісії ТЕБ та НС буде проводитись кожної п’ятниці. За результатами аналізу ситуації в регіонах будуть визначатись рівні розповсюдження коронавірусу. Епідемічні показники на рівні  районів та міст обласного значення за посиланням

За даними Центру громадського здоров’я, станом на 31 липня в Україні зафіксовано зафіксовано 1090 нових випадків коронавірусної хвороби COVID-19.
Загалом в Україні 69 884 лабораторно підтверджені випадки COVID-19, з них 1693 летальні, 38 752 пацієнти одужало. Проведено 1 029 220 тестувань методом ПЛР.

Усього за добу одужало 598 пацієнтів.
Наразі коронавірусна хвороба виявлена:

• Вінницька область — 2736 випадків;
• Волинська область — 3783 випадки;
• Дніпропетровська область — 1402 випадки;
• Донецька область — 881 випадок;
• Житомирська область — 1850 випадків;
• Закарпатська область — 5146 випадків;
• Запорізька область — 790 випадків;
• Івано-Франківська область — 4557 випадків;
• Кіровоградська область — 703 випадки;
• м. Київ — 8241 випадок;
• Київська область — 3716 випадків;
• Львівська область — 9526 випадків;
• Луганська область — 126 випадків;
• Миколаївська область — 590 випадків;
• Одеська область — 3214 випадків;
• Полтавська область — 440 випадків;
• Рівненська область — 6024 випадки;
• Сумська область — 485 випадків;
• Тернопільська область — 2976 випадків;
• Харківська область — 3711 випадків;
• Херсонська область — 227 випадків;
• Хмельницька область — 1138 випадків;
• Чернівецька область — 5875 випадків;
• Черкаська область — 924 випадки;
• Чернігівська область — 823 випадки.

Дані з тимчасово окупованих територій АР Крим, Донецької, Луганської областей та міста Севастополя відсутні.
Дослідження проводилися вірусологічною референс-лабораторією Центру громадського здоров’я України, а також обласними лабораторіями. Станом на ранок 31 липня 2020 року до Центру надійшло 1518 повідомлень про підозру на COVID-19. Всього з початку 2020 року надійшло 122 490 повідомлень про підозру на COVID-19.

МОЗ закликає: при перших симптомах респіраторних захворювань обов’язково зателефонуйте своєму сімейному лікарю. 

1 вересня до закладів освіти допускатимуть лише у масках або респіраторах, водночас на заняттях маски можна буде не використовувати. Педагоги опитуватимуть учнів/студентів щодо їхнього самопочуття і зможуть проводити уроки на відкритому повітрі.

Відповідні рекомендації щодо організації освітнього процесу сьогодні, 30 липня 2020 року, затвердив Заступник Міністра охорони здоров’я – головний державний санітарний лікар Віктор Ляшко. 

Тимчасові рекомендації розроблено для закладів позашкілля, загальної середньої, фахової передвищої освіти, профтехів і вишів.

Вхід до закладу освіти буде можливий лише у захисній масці або респіраторі.У період карантину до закладу не допускатимуть батьків або супроводжуючих осіб – крім тих, які супроводжують осіб з інвалідністю.

На заняттях захисні маски або респіратори можна не використовувати.Водночас під час пересування приміщеннями закладу носіння масок є обов’язковим. 

Перед заняттями педагоги опитуватимуть учнів/студентів щодо їхнього самопочуття.Тих, у кого буде виявлено симптоми гострих респіраторних захворювань, оперативно направлятимуть до медпрацівника для огляду. 

Персоналу проводитимуть обов’язкову термометрію і не допускатимуть до закладу з температурою понад 37,20 С. Водночас для учнів та студентів температурний скринінг не буде обов’язковим. 

Закладам також рекомендовано адаптувати освітній процес. Зокрема, проводити заняття на відкритому повітрі за можливості, передбачити змогу визначати різний час початку та закінчення занять, перерв для різних класів та груп, обмежити проведення масових заходів (нарад, зборів тощо) в закритих приміщеннях. У закладі також необхідно буде запобігати утворенню скупчень учнів/студентів та мінімізувати їхні пересування між кабінетами і аудиторіями.

На період карантину заклади повинні забезпечити наступні умови безпеки:

• місця для обробки рук антисептиками на вході до всіх приміщень,
• збір використаних масок і рукавичок в окремі контейнери,
• підготовлені санітарні  кімнати: рідке мило, паперові рушники або електросушарки для рук,
• плакати, банерипро респіраторну гігієну та етикет кашлю,
• обладнані медпункти: безконтактні термометри, дезінфектори, засоби індивідуального захисту,
• розмітка на підлозідля утримання дистанції та організованого руху коридорами,
• провітрювання приміщень не менше 10 хвилин після кожного заняття,
• очищення і дезінфекція поверхонь– дверних ручок, столів, місць для сидіння, перил тощо – після проведення занять у кінці робочого дня.

Рекомендації також встановлюють особливості організації харчування. Так, у період карантину не дозволяється харчування за типом “шведського столу” та з самообслуговуванням. Заклад також повинен мати графік харчування учнів/студентів. Відстань між столами має бути не менш як 1,5 м, а за одним столом має бути не більш ніж 4-х осіб.

Працівники харчоблоку працюватимуть у захисних масках і одноразових рукавичках. Працівники, які видають страви або здійснюють розрахунок, додатково матимуть захисні окуляри або щиток.

Керівники закладів також мають забезпечити проведення роз’яснень та інструктажів для персоналу та здобувачів щодо того, як запобігти зараженню та поширенню коронавірусу, як реагувати на симптоми COVID-19, як правильно використовувати і утилізовувати маски/респіратори, рукавички. Крім того, закладам рекомендовано розробити алгоритми дій на випадок надзвичайної ситуації, пов’язаної з випадками COVID-19 у закладі.

Також встановлено рекомендації щодо перевезення дітей та працівників закладу в шкільному транспорті.Перевізнику необхідно забезпечити водіїв масками/респіраторами та антисептиками для рук, щоденно контролювати їхній стан здоров’я та не допускати до роботи працівників з ознаками гострої респіраторної хвороби і температурою вище 37,20 С.

Салон транспорту необхідно дезінфікувати до початку та в кінці робочої зміні. Вхід до салону автотранспорту здійснюється за наявності захисної маски/респіратора. Кількість пасажирів має бути у межах кількості місць для сидіння.

Нагадаємо, загальнонаціональний карантин, встановлений через пандемію COVID-19, продовжено до 31 серпня 2020 року. З 1 серпня залежно від епідемічної ситуації в кожному з регіонів встановлюватиметься один з чотирьох рівнів епідемічної небезпеки – “зелений”, “жовтий”, “помаранчевий” або “червоний”.

Щороку 30 липня, починаючи з 2014 року, світова спільнота відзначає Всесвітній день протидії торгівлі людьми, який був проголошений Генеральною Асамблеєю ООН у 2013 році з метою підвищення інформованості громадськості про цю глобальну проблему і привернення уваги до тяжкого становища мільйонів жінок, чоловіків і дітей з усіх куточків світу, які стали жертвами торгівлі людьми, а також заохочення людей активно допомагати і протидіяти цьому злочину.

Проблема торгівлі людьми та співпраці громадських організацій і державних установ щодо реінтеграції осіб, постраждалих від торгівлі людьми  ця проблема  надзвичайно актуальна, адже торгівля людьми є одним із найсерйозніших злочинів проти людини, який має як економічні, так і соціальні, педагогічні, психологічні причини.

Незважаючи на здійснення певних зусиль з боку держави в напрямку протидії торгівлі людьми – ця проблема залишається актуальною і має стійкі тенденції до поширення.

Злочин «торгівля людьми», зазвичай, прихований. Його жертви не хочуть згадувати й переповідати пережиті ними жахіття. І все-таки, постраждалим жінкам психологічно дещо простіше, ніж чоловікам, розповісти, що з ними сталося. А постраждалих чоловіків стає дедалі більше, проте вони соромляться звертатися до спеціальних служб.  Серед постраждалих не лише молодь. Тут немає вікових обмежень. У жебракування, втягують як дітей, так і літніх людей.

Поняття «торгівля людьми» набуває нового змісту. Якщо раніше йшлося здебільшого про сексуальне рабство, то сьогодні воно увібрало в себе широкий спектр форм: від трудової експлуатації до нелегальної трансплантації органів.

Способи використання людей доволі різноманітні. Чоловіків експлуатують як будівельників, шахтарів, на сільськогосподарських роботах; жінок – як домогосподарок, швачок, мийниць посуду. Дітей використовують здебільшого у жебрацтві та як дешеву робочу силу на некваліфікованих роботах або у розповсюдженні наркотиків серед підлітків.

Як правило, злочин починається з того, що торгівці людьми пропонують своїм майбутнім жертвам привабливі можливості працевлаштування. У багатьох випадках особа дізнається про дійсні «умови договору» лише після своєї появи у місці призначення, коли в неї відбирають паспорт, вдаються до фізичного та психічного насильства щодо неї, вимагають відпрацювання коштів, витрачених на оформлення документів, віз та проїзних квитків. Згодом, залежність жертви посилюється за схемою сфабрикованих боргів, до яких зараховують суми грошей, що їх витратив роботодавець на незаконне проживання, харчування та продовження терміну перебування на території іноземної країни за підробленими візами. Таким чином, людина опиняється в запланованій борговій залежності, яка постійно збільшується. До неї додаються надумані штрафи та інші витрати.

«Торгівля людьми», відповідно до сучасного визначення, може бути і без ознаки перетину державних кордонів. Адже є велика кількість випадків «внутрішньої» торгівлі людьми, що відбувається під час переміщення людей з одного регіону в інший у межах однієї країни.

Статтею 149 Кримінального кодексу України передбачено: «Торгівля людиною, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням примусу, викрадення, обману, шантажу, матеріальної чи іншої залежності потерпілого, його уразливого стану або підкупу третьої особи, яка контролює потерпілого, для отримання згоди на його експлуатацію, – караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років». Під експлуатацією людини у цій статті слід розуміти всі форми сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, примусову працю або примусове надання послуг, рабство або звичаї подібні до рабства, підневільний стан, залучення в боргову кабалу, вилучення органів, проведення дослідів над людиною без її згоди, усиновлення (удочеріння) з метою наживи, примусову вагітність, втягнення у злочинну діяльність, використання у збройних конфліктах тощо.

Торгівля людьми не визнає державних кордонів, не зважає на відмінності між розвинутими державами і державами, що розвиваються. Вона легко адаптується як до бідності, так і до розкоші, є актуальною майже для всіх народів. Отже, боротьба із цим злочином, порушенням прав людини у сучасному світі, вимагає об’єднання зусиль міжнародної спільноти та громадськості кожної країни, кожного регіону.

Національна «гаряча лінія» з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів

(працює на базі Представництва міжнародної організації з міграції в Україні)

0 800 505 501 дзвінки в межах України безкоштовні

527 безкоштовно для абонентів МТС, Київстар, life:)

Термін „торгівля людьми” передбачає різні види та форми експлуатації людини, які наводяться як міжнародними нормативно-правовими документами, так і законодавством України.

Відповідно до Закону України „Про протидію торгівлі людьми” торгівля людьми – здійснення незаконної угоди, об’єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи, що відповідно до Кримінального кодексу України визнаються злочином.

Існує багато причин торгівлі людьми, які є комплексними та взаємопов’язаними.

До внутрішніх чинників належать:

соціальна нерівність та низький рівень життя населення;

насильство в сім’ї та інші прояви гендерної нерівності;

девіантна поведінка членів сім’ї (вживання алкоголю, наркотичних речовин тощо);

викривлення моральних цінностей та відсутність духовних принципів певної частини населення;

привабливість кращого життя за кордоном та погана обізнаність громадян України щодо можливостей працевлаштування і перебування за кордоном та їх наслідки тощо.

До зовнішніх чинників торгівлі людьми належать наступні:

спрощення можливостей для подорожування;

лояльність законодавства до заняття проституцією у багатьох країнах світу;

попит на низькооплачувану працю та комерційну сексуальну експлуатацію, особливо дітей;

попит на працю в галузях, де основна частина населення не бажає працювати через низку причин, зокрема небезпечні умови праці тощо;

! Слід зазначити, що жертвою торгівців людьми може стати будь-яка особа, незалежно від віку та статі.

Основними уразливими категоріями осіб, які відносяться до групи ризику потрапити до торгівців людьми є:

незаміжні жінки, самотні матері, розлучені особи;

молодь, діти вулиці, діти-сироти, вихідці з неблагополучних сімей;

сільське населення;

внутрішньо переміщені особи;

іноземні громадяни – трудові мігранти;

особи, які зазнали насильства, у тому числі сексуального;

бідні, малозабезпечені особи;

особи з проблемами психічного здоров’я.

Найбільш вразливими до торгівлі людьми категоріями населення є:

-жінки у віці 18-26 років, у першу чергу незаміжні (вразливі до сексуальної експлуатації);

-чоловіки у віці 25-60 років, у першу чергу одружені (вразливі до трудової експлуатації);

-діти у віці 13-18 років, у першу чергу дівчатка з неповних та реструктурованих сімей (коли один із батьків нерідний).

!Торгівля людьми є третім за прибутковістю видом злочинної діяльності, після продажу зброї та наркотиків.

Торгівля людьми має різні види, серед яких примусова праця, рабство, звичаї подібні до рабства, сексуальна експлуатація, використання у порнобізнесі, примусова вагітність, вилучення органів, проведення дослідів над людиною, використання у жебрацтві, втягнення в злочинну діяльність, використання у збройних конфліктах, усиновлення (удочеріння) з метою наживи, продаж дитини.

1) Примусова праця – будь-яка робота, що вимагається від особи під загрозою застосування покарання, фізичного та психологічного насильства.

Основні ознаки втягнення особи у примусову працю:

недобровільний характер роботи;

відсутність дійсної трудової угоди та або утримання частини заробітної плати або її невиплата взагалі;

робота в умовах, що не сумісні з поняттям гідної/ безпечної праці;

погані умови проживання;

повна залежність від експлуататора;

примусова консумація.

2) Рабство – стан людини, щодо якої застосовуються атрибути права власності, зокрема, насильницьке підпорядкування однієї людини іншій.

3) Звичаї подібні до рабства чи підневільного стану  – це

а) будь-який інститут чи звичай, через які жінку обіцяють за винагороду видають заміж (без права її відмови) її батьки, опікун, родина або будь-яка інша особа або група осіб; чоловік жінки, його родина або його клан за винагороду чи без такої мають право передати її іншій особі; жінку після смерті чоловіка передають у спадщину іншій особі;

б) будь-який інститут чи звичай, через  який дитина передається одним або обома своїми батьками чи своїм опікуном іншій особі за винагороду або без такої з метою експлуатації цієї дитини чи дитячої праці.

4) Сексуальна експлуатація – використання особи у діяльності сексуального характеру за винагороду або будь-яку іншу форму відшкодування незалежно від того, чи носить така діяльність добровільний або примусовий характер.

Ознаки сексуальної експлуатації:

недобровільний характер роботи;

неможливість розпоряджатися прибутками, отриманими від надання своїх послуг.

5) Використання у порнобізнесі – діяльність юридичних та фізичних осіб у сфері надання послуг сексуального характеру, створення або утримання місць розпусти та звідництво, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів з метою отримання прибутку.

6) Примусова вагітність – це

а) посягання на волю, життя та здоров’я жінки, пов’язане із здатністю народжувати, проведення протиправних дій щодо запліднення у примусовому порядку, в тому числі штучного.

б) використання репродуктивної функції організму жінки шляхом природнього або штучного запліднення без її згоди та подальше примушування жінки до виношування дитини.

7) Вилучення органів людини – вилучення з організму людини її складової частини, що має певну будову і спеціальне призначення без згоди самої особи або за її згодою, досягнутою шляхом використання злочинних засобів впливу на неї. Обіцяна особі винагорода не сплачується в повному обсязі або не сплачується взагалі.

8) Проведення дослідів над людиною без її згоди – незаконне проведення медико-біологічних, психологічних або інших дослідів над людиною, що створює небезпеку для її життя чи здоров’я.

9) Використання у жебрацтві – організація та примушування осіб до заняття жебрацтвом шляхом побиття, зґвалтування, навмисного заподіяння каліцтва, нанесення фізичних та/або психологічних травм та інших видів насильства.

10) Втягнення в злочинну діяльність – Передбачає дії, пов’язані з безпосереднім психологічним або фізичним впливом на особу, вчинені з метою викликати в неї прагнення взяти участь у одному чи кількох злочинах (примушення до крадіжок, виготовлення та/або перевезення, та/або розповсюдження наркотиків, інших заборонених товарів, торгівлі зброєю, викрадення та/або збуту автотранспортних засобів, здійснення інших злочинів).

11)Використання у збройних конфліктах – використання особи, яка знаходиться у підневільному стані іншої особи, для виконання нею бойових завдань, пов’язаних з поваленням державної влади або порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, тощо.

12) Усиновлення (удочеріння) з метою наживи – взяття на виховання в сім’ю дитини на правах сина чи доньки, оформлене в установленому порядку, вчинене з метою отримання будь-якої матеріальної вигоди або уникнення певних витрат завдяки усиновленню (удочерінню) (наприклад, бажання отримати контроль над власністю усиновленої особи, залучення до заняття жебрацтвом, азартними іграми, проституцією тощо).

13) Продаж дитини – продаж батьками, близькими родичами, подружжям тощо особи, яка не досягла 18 річного віку, з метою отримання прибутку.

!В Україні створено законодавчу для боротьби з торгівлею людьми, зокрема прийнято Закон України „Про протидію торгівлі людьми”, розроблено та затверджено підзаконні нормативно-правові акти у сфері протидії торгівлі людьми.

!Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2012 №29 Міністерство соціальної політики визначено національним координатором у сфері протидії торгівлі людьми.

Відповідно до Закону України „Про протидію торгівлі людьми” особа, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, має право звернутися до місцевої державної адміністрації із заявою про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, та до органів Національної поліції щодо захисту прав і свобод.

Як захиститися?

Знайте, що для працевлаштування за кордоном на законній основі ви повинні мати:

-Дійсний закордонний паспорт;

-Відповідну робочу візу;

-Трудову угоду із закордонним роботодавцем;

-Дозвіл на роботу в країні призначення.

Запам’ятайте, що:

-Трудова діяльність за туристичною, діловою (бізнес) або гостьовою візою є порушенням закону.

-Зазвичай неможливо оформити робочу візу через посередників. Перш ніж погоджуватися на посередництво при оформленні візи, уточніть у відповідному консульстві, чи справді це можливо та яка вартість цієї послуги.

-Як правило, виїхати за кордон за туристичною чи гостьовою візою і вже за кордоном переоформити її на робочу неможливо. Не вірте тим, хто вам таке обіцяє.

У жодному разі не погоджуйтеся надавати фальшиві документи або неправдиву інформацію під час інтерв’ю зі співробітниками консульства

Потурбуйтеся про власну безпеку перед виїздом за кордон:

-Дізнайтеся про візу, яка вам потрібна, зателефонувавши до консульского відділу при посольстві країни, до якої збираєтесь їхати або перевіривши інформацію на їхній веб-сторінці;

-Переконайтеся, що працевлаштування на запропоновану вам посаду буде законним. Працюючи нелегально, ви порушуєте закон. Для законного працевлаштування за кордоном необхідно мати дозвіл на роботу, відповідну візу, трудовий контракт;

-З’ясуйте, чи має фірма, що займається вашим працевлаштуванням, відповідну ліцензію, зателефонувавши до Державної служби зайнятості України за телефоном 044 287 25 95 (пн-чт, з 17:00 до 18:00) або перевіривши «Перелiк фiрм, якi отримали лiцензiю на працевлаштування за кордоном» на веб-сторінці Державної служби зайнятості. 

-Плануючи участь у молодіжних програмах Au-Pair або Work and Travel, перевірте легітимність діяльності агенції-посередника.

-Уважно читайте трудовий договір (контракт). Підписуйте лише документи, складені зрозумілою для вас мовою;

-Повідомте своїх родичів  або близьких про деталі поїздки, залишіть їм детальну інформацію про закордонного роботодавця, а також копію свого паспорту та інших документів, пов’язаних із вашою поїздкою;

-Заздалегідь знайдіть та візьміть із собою контактну інформацію посольства або консульства України та інших організацій, що надають допомогу мігрантам у країні, до якої збираєтесь.

Під час подорожі та перебуваючи за кордоном:

-Довіряйте свої документи лише уповноваженим посадовим особам (працівникам прикордонних служб, поліції тощо). Ні в якому разі не залишайте свій паспорт у якості застави та не віддавайте його роботодавцям «для реєстрації» або з інших причин;

-Зареєструйтеся в українському посольстві/консульстві в країні, де ви плануєте залишатися довше ніж три місяці;

-Зберігайте копії всіх важливих документів (віза, закордонний паспорт, національний паспорт, страховий поліс, контракт, запрошення тощо) у безпечному місці окремо від оригіналів;

-Підтримуйте постійний контакт із родичами та близькими, повідомляйте їм про зміну місця роботи або проживання.

З огляду на зростаючі ризики торгівлі людьми в межах України не забувайте подбати про власну безпеку і при працевлаштуванні на батьківщині. Перевіряйте законність діяльності посередників та працедавця, уважно читайте трудову угоду та обов’язково залишайте детальну інформацію родичам та знайомим.

Куди звернутися за допомогою?

За кордоном!!!

Якщо ви потрапили у скрутну ситуацію за кордоном, можете звернутися до:

-Посольств/консульських установ України за кордоном;

-Державних, міжнародних та громадських організацій, що надають допомогу мігрантам, які опинилися у скрутному становищі, і зокрема постраждалим від торгівлі людьми;

-Місцевих правоохоронних органів;

-Організацій української діаспори;

-Інших організації та установ (наприклад, релігійних).

Якщо вас позбавили документів, консульська установа має докласти зусиль для встановлення    Вашої особи та якнайшвидшого повернення до України. Наявність у вас копії закордонного паспорта значно пришвидшить цей процес.
 

В Україні!!!

В Україні надається державна підтримка особам, які постраждали від торгівлі людьми, зокрема соціальна, медична, правова, освітня та матеріальна. Із заявою про необхідність такої допомоги слід звертатись до найближчої місцевої державної адміністрації за місцем проживання. Контакти в регіонах України можна знайти на веб-сторінці Міністерства соціальної політики України.

Крім того, особи, постраждалі від торгівлі людьми, можуть отримати допомогу через мережу громадських організацій, які працюють по всій Україні. Зателефонувавши на Національну гарячу лінію з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів, можна отримати контактну інформацію обласних громадських організацій.

За даними Центру громадського здоров’я, станом на 30 липня в Україні зафіксовано 1197 нових випадків коронавірусної хвороби COVID-19.
Загалом в Україні 68 794 лабораторно підтверджені випадки COVID-19, з них 1673 летальні, 38 154 пацієнти одужало. Проведено 1 013 793 ПЛР-дослідження.

Усього за добу одужало 760 пацієнтів.
Наразі коронавірусна хвороба виявлена:

• Вінницька область — 2698 випадків;
• Волинська область — 3735 випадків;
• Дніпропетровська область — 1394 випадки;
• Донецька область — 865 випадків;
• Житомирська область — 1807 випадків;
• Закарпатська область — 5078 випадків;
• Запорізька область — 779 випадків;
• Івано-Франківська область — 4446 випадків;
• Кіровоградська область — 702 випадки;
• м. Київ — 8131 випадок;
• Київська область — 3672 випадки;
• Львівська область — 9379 випадків;
• Луганська область — 122 випадки;
• Миколаївська область — 578 випадків;
• Одеська область — 3150 випадків;
• Полтавська область — 431 випадок;
• Рівненська область — 5942 випадки;
• Сумська область — 484 випадки;
• Тернопільська область — 2922 випадки;
• Харківська область — 3626 випадків;
• Херсонська область — 224 випадки;
• Хмельницька область — 1109 випадків;
• Чернівецька область — 5812 випадків;
• Черкаська область — 919 випадків;
• Чернігівська область — 789 випадків.

Дані з тимчасово окупованих територій АР Крим, Донецької, Луганської областей та міста Севастополя відсутні.
Дослідження проводилися вірусологічною референс-лабораторією Центру громадського здоров’я України, а також обласними лабораторіями. Станом на ранок 30 липня 2020 року до Центру надійшло 1541 повідомлення про підозру на COVID-19. Всього з початку 2020 року надійшло 120 972 повідомлення про підозру на COVID-19.

МОЗ закликає: при перших симптомах респіраторних захворювань обов’язково зателефонуйте своєму сімейному лікарю. 

Роз’яснення щодо допомоги на дітей одиноким матерям

• 1.Хто має право отримувати допомогу ? 
• Право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.
• Право на допомогу на дітей одиноким матерям (батькам) має мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника, соціальну пенсію або державну соціальну допомогу дитині померлого годувальника, передбачену Законом України “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю”.
• Жінка, яка має дітей від особи, з якою вона не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але з якою вона веде спільне господарство, разом проживає і виховує дітей, права на одержання допомоги, встановленої на дітей одиноким матерям, не має. При реєстрації цією жінкою шлюбу з особою, від якої вона має дітей, допомога на дітей, народжених від цієї особи, не призначається.
• 2.Вимоги для отримання допомоги? 
• Для призначення, виплати та припинення виплати допомоги на дітей одиноким матерям додатково застосовуються умови призначення, виплати та підстави для припинення виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Для призначення допомоги на дітей одиноким матерям подаються такі документи:

1) заява про призначення допомоги, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики;

2) декларація про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики (далі ― декларація);

3) довідка про доходи у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня в ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо та згідно із законодавством не може бути отримана за відповідним запитом органу соціального захисту населення. У разі неможливості підтвердження таких доходів довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру;

4) витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданий відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідка про народження, видана виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради, із зазначенням підстави для внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або виданий компетентним органом іноземної держави документ про народження, в якому відсутні відомості про батька, за умови легалізації такого документа в установленому законодавством порядку;

5) копія свідоцтва про народження дитини.

Усиновлювачі подають також копію рішення про усиновлення.

• 3.Як реалізовуватиметься виплата допомоги?
• Допомога на дітей одиноким матерям, яку призначено за умовами, що діяли до 30 червня 2020 р. (включно), виплачується до закінчення строку її призначення.
• З 1 липня 2020 р. допомога на дітей одиноким матерям призначається за новими умовами.
• Допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матерям (батькам) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, ― до закінчення такими дітьми закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається в розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за два квартали, що передують місяцю, який передує місяцю звернення за призначенням допомоги на дітей одиноким матерям (далі ― період, за який враховується дохід).

Середньомісячний сукупний дохід сімʼї визначається відповідно до Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім’ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 632.

Допомога на дітей одиноким матерям не призначається, якщо:

1) у складі сім’ї є працездатні особи, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи, та не працювали, не проходили військової служби, не провадили підприємницької чи професійної незалежної діяльності, не здобували освіти за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, не зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні або як такі, що шукають роботу, сумарно більше ніж три місяці протягом періоду, за який враховуються доходи (крім випадків, передбачених в абзацах десятому ― чотирнадцятому цього пункту).

Допомога на дітей одиноким матерям у зазначеному випадку призначається, якщо особи протягом періоду, за який враховуються доходи:

сплатили або за них сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців; доглядали за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного в медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку, за дітьми, хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, за дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідності, за особою з інвалідністю І групи, за особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок психічного розладу, за дитиною з інвалідністю віком до 18 років, а також за особами, які досягли 80-річного віку; надавали соціальні послуги з догляду відповідно до законодавства;

2) особи, які входять до складу сім’ї, протягом 12 місяців перед зверненням за призначенням допомоги на дітей одиноким матерям, здійснили купівлю земельної ділянки, квартири (будинку), транспортного засобу (механізму), будівельних матеріалів, інших товарів довгострокового вжитку або оплатили (одноразово) будь-які послуги (крім медичних, освітніх та житлово-комунальних згідно із соціальною нормою житла та соціальними нормативами житлово-комунального обслуговування) на суму, яка на дату купівлі, оплати перевищує 50 тис. гривень;

3) у власності сім’ї є друга квартира (будинок), крім житла, яке розташоване на тимчасово окупованій території в Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, у населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, та у населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, або житла, непридатного для проживання, що підтверджено актом обстеження технічного стану житлового приміщення (будинку, квартири), за формою згідно з додатком до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505;

4) у власності сім’ї є більше ніж один автомобіль, транспортний засіб, що підлягає державній реєстрації, з дати випуску якого минуло менше ніж 15 років (крім мопеда і причепа).

При цьому не враховуються транспортні засоби, отримані безоплатно чи придбані на пільгових умовах через органи соціального захисту населення, у тому числі за рахунок грошової допомоги на придбання автомобіля, а також транспортні засоби, придбані батьками ― вихователями дитячих будинків сімейного типу.

Наявність (відсутність) у власності членів сімʼї транспортних засобів зазначається у декларації.

Якщо у складі сімʼї є непрацюючі працездатні особи, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи, і протягом цього періоду зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні менше трьох місяців або які (за яких) не сплатили (не сплачено) мінімального розміру єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування сумарно протягом трьох місяців періоду, за який враховуються доходи, допомога на дітей одиноким матерям призначається:

не більше ніж на два шестимісячних періоди, якщо:

– у складі сім’ї є особа з інвалідністю, яка згідно з висновком лікарсько-консультаційної комісії потребує постійного стороннього догляду;

– відсутність будь-яких джерел для існування пов’язана з тривалою хворобою одного та/або кількох членів сім’ї.

Допомога на дітей одиноким матерям за таких умов на наступний строк призначається не раніше ніж через шість місяців після завершення виплати такої допомоги;

на один шестимісячний період, якщо сім’я є багатодітною і звернулася за призначенням допомоги на дітей одиноким матерям у липні ― грудні 2020 року.

Якщо непрацююча працездатна особа працевлаштувалася або забезпечила себе роботою самостійно у шестимісячному періоді отримання допомоги на дітей одиноким матерям, до сукупного доходу сім’ї під час призначення такої допомоги на наступний період враховується лише 50 відсотків доходу, отриманого у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), або доходу від підприємницької діяльності. Ця норма застосовується одноразово під час наступного звернення за призначенням допомоги на дітей одиноким матерям.

Кожним наступним зверненням вважається повторне подання заяви та декларації у строк, який не перевищує шести календарних місяців після припинення виплати раніше призначеної допомоги.

Якщо непрацююча працездатна особа перебуває на обліку в центрі зайнятості як безробітна або така, що шукає роботу більше ніж 12 місяців станом на кінець періоду, за який враховуються доходи, та в шестимісячному періоді отримання допомоги на дітей одиноким матерям не працевлаштувалася, розмір такої допомоги під час наступного звернення за її призначенням зменшується на 50 відсотків, на наступний період ― на 75 відсотків. Така допомога під час наступного звернення призначається не раніше ніж через шість місяців після завершення її виплати.”

Виплата допомоги припиняється або зупиняється на підставі поданих обґрунтованих пропозицій органу опіки та піклування за поданням центрів соціальних служб та/або служб у справах дітей або уповноваженої особи, визначеної виконавчим органом ради територіальної громади, до органу соціального захисту населення з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу.

Виплата допомоги на дітей одиноким матерям також припиняється:

якщо сім’єю подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на отримання допомоги на дітей одиноким матерям та на визначення її розміру, або встановлено фактичну зайнятість особи, що приносить дохід (винагороду), без оформлення, реєстрації в установленому законодавством порядку, ― з місяця, що настає за місяцем, у якому виявлено порушення. В такому разі на наступний строк допомогу на дітей одиноким матерям може бути призначено не раніше ніж через шість місяців починаючи з першого числа місяця виявлення порушення;

у разі переїзду сім’ї до іншої місцевості або настання обставин, що унеможливлюють виплату допомоги на дітей одиноким матерям (зокрема, смерть одинокої особи), ― з місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зміни;

за заявою отримувача допомоги на дітей одиноким матерям ― з місяця, що настає за місяцем її подання;

якщо реєстрацію особи, яка включена до складу сім’ї, як безробітної припинено з причин, передбачених абзацами шістнадцятим (крім припинення реєстрації в разі працевлаштування самостійно), вісімнадцятим ― двадцять першим підпункту 1, підпунктами 2 і 3 пункту 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 р. № 792, ― з місяця, наступного за місяцем, у якому надійшла інформація з центру зайнятості;

у разі виявлення, що непрацююча працездатна особа, фактично не здійснювала догляд за особою, яка досягла 80-річного віку, або не надавала соціальних послуг з догляду відповідно до законодавства у зв’язку з перебуванням за кордоном сукупно більше ніж 60 днів протягом періоду отримання допомоги на дітей одиноким матерям, ― з місяця, наступного за місяцем, у якому надійшла відповідна інформація з Держприкордонслужби.

Інформування органів соціального захисту населення стосовно реєстрації (припинення реєстрації) як безробітної особи, яка включена до складу сім’ї, здійснюється центрами зайнятості щомісяця до 10 числа місяця, що настає за звітним періодом.

• 4.Куди звернутися для оформлення та надання допомоги? 
• Призначення і виплата допомоги на дітей одиноким матерям здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських рад міст обласного значення, районних у містах (у разі їх утворення) рад за зареєстрованим місцем проживання або місцем фактичного проживання заявника.
• У територіальній громаді, в якій утворено виконавчі органи сільської, селищної, міської ради, заяви з необхідними документами приймаються уповноваженими посадовими особами виконавчого органу сільської, селищної, міської ради територіальної громади (далі ― посадова особа територіальної громади) та передаються відповідному органу соціального захисту населення.

Асоціація міст України пропонує інфографіку  про новели законодавства щодо чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 25 жовтня 2020 року.

Інфографіка підготовлена АМУ на підставі змін, внесених до Виборчого кодексу України, у зв’язку з прийняттям 16 липня Верховною Радою України у другому читанні та в цілому законопроєкту №3485 щодо вдосконалення виборчого законодавства.

За даними Центру громадського здоров’я, станом на 29 липня в Україні зафіксовано 1022 нові випадки коронавірусної хвороби COVID-19.

Загалом в Україні 67 597 лабораторно підтверджених випадків COVID-19, з них 1650 летальних, 37 394 пацієнти одужало. Проведено 998 299 тестувань методом ПЛР. Усього за добу одужало 650 пацієнтів.

Наразі коронавірусна хвороба виявлена:

• Вінницька область — 2660 випадків;
• Волинська область — 3694 випадки;
• Дніпропетровська область — 1364 випадки;
• Донецька область — 861 випадок;
• Житомирська область — 1764 випадки;
• Закарпатська область — 5008 випадків;
• Запорізька область — 767 випадків;
• Івано-Франківська область — 4342 випадки;
• Кіровоградська область — 697 випадків;
• м. Київ — 7932 випадки;
• Київська область — 3629 випадків;
• Львівська область — 9248 випадків;
• Луганська область — 122 випадки;
• Миколаївська область — 563 випадки;
• Одеська область — 3104 випадки;
• Полтавська область — 414 випадків;
• Рівненська область — 5837 випадків;
• Сумська область — 467 випадків;
• Тернопільська область — 2852 випадки;
• Харківська область — 3556 випадків;
• Херсонська область — 224 випадки;
• Хмельницька область — 1086 випадків;
• Чернівецька область — 5751 випадок;
• Черкаська область — 910 випадків;
• Чернігівська область — 745 випадків.

Дані з тимчасово окупованих територій АР Крим, Донецької, Луганської областей та міста Севастополя відсутні.

Дослідження проводилися вірусологічною референс-лабораторією Центру громадського здоров’я України, а також обласними лабораторіями. Станом на ранок 29 липня 2020 року до Центру надійшло 1429 повідомлень про підозру на COVID-19. Всього з початку 2020 року надійшло 119 431 повідомлення про підозру на COVID-19.

МОЗ закликає: при перших симптомах респіраторних захворювань обов’язково зателефонуйте своєму сімейному лікарю.