Сказ — це інфекційна хвороба з переважним ураженням центральної нервової системи, що супроводжується судомами, спазмами глоткової і дихальної мускулатури. Сказом частіше хворіють дикі тварини — вовки, лисиці, єноти, борсуки, ведмеді, білки та інші. Від них при укусі, ослиненні заражаються домашні тварини і люди.
Збудник сказу — специфічний вірус, що міститься в слині хворої тварини. При укусі разом зі слиною вірус потрапляє в рану. Дуже небезпечне потрапляння слини хворої тварини на слизові оболонки очей, рота, носа, а також на шкіру, де можуть бути невидимі простим оком ушкодження.
Запам’ятайте, що поява диких тварин у населених пунктах, а особливо вдень — одна з характерних ознак захворювання їх на сказ. Дикі тварини втрачають обережність, з’являються в населених пунктах, місцях випасу і утримання худоби, нападають на людей та тварин.Серед людей захворювання на сказ поширюють зазвичай домашні тварини. Особливу небезпеку становлять бродячі собаки і кішки. Домашні тварини можуть заражатися одна від одної і від диких тварин. За останні роки найчастішим джерелом поширення хвороби стали лисиці. ВООЗ зазначає, що у 99% захворювань людини джерелом вірусу сказу були собаки.
Ознаки сказу у тварин
Найбільш характерні — слиновиділення, водобоязнь, агресивність, параліч, але іноді вони можуть бути відсутні. У собак і кішок сказ протікає в двох формах: буйній і тихій. Хвора буйною формою тварина стає агресивною, ховається по кутах, часто змінює місце проживання, тікає з дому, гризе неїстівні предмети.
Голос — пропадає. Собака стає дратівливою відмовляється від їжі і води, не відгукується на поклик, не слухається господаря. У неї відвисає хвіст і нижня щелепа, рясно виділяється слина, з’являється хиткість ходи. Тварина здатна мовчки, без гавкоту, накинутися на зустрічних і вкусити їх. Найбільш небезпечна інша форма сказу — тиха. Основні ознаки хвороби можуть бути виражені слабо.
Шляхи зараження людини
Зараження людини може відбутися при укусі та ослиненні хворою твариною, коли вірус разом зі слиною тварини потрапляє в рану. Також у разі потрапляння слини на слизові оболонки очей, носа, рота, пошкоджені шкірні покриви. Дуже небезпечні подряпини, нанесені кігтями, тварини часто лижуть лапи, тому на пазурах залишається певна кількість збудника інфекції, яка достатня для зараження. Заразитися сказом можна і від зовні здорової тварини, тому що в ряді випадків сказ у тварин може протікати у безсимптомній формі (у собак перші ознаки захворювання проявляються через 3-6 тижнів після зараження).
При всіх подібних контактах з тваринами необхідно:
• Промити рану, садно, подряпину великою кількістю проточної води з милом.
• Обробити рани йодною настоянкою.
• Накласти стерильну пов’язку.
Негайно звернутися в медичний заклад!
Заходи профілактики та захисту від сказу
Суворо дотримуватися правил утримання собак, котів та інших тварин, щорічно робити їм щеплення проти сказу. Уникати контактів з дикими та безпритульними тваринами; роз’яснювати це дітям, щоб уникнути зараження не тільки сказом, але й іншими небезпечними захворюваннями. Проявляти насторогу у разі незвичної поведінки тварини або без причини агресивної поведінки будь-якої домашньої тварини і повідомляти про це у ветеринарну службу.

Головний спеціаліст Шепетівського управління ГУ ДПСС
в Хмельницькій області В.Савіцький