Міністерству освіти і науки України стали відомі факти, коли в окремих містах, які входять до «червоної» карантинної зони, порушуються умови карантину та не виконуються зобов’язання про закриття закладів освіти.

У зв’язку з цим МОН звернулося з листом до керівників департаментів (управлінь) освіти і науки обласних та Київської міської державних адміністрацій, керівників закладів освіти, в якому наголосило на неухильному дотриманні законодавства під час організації освітнього процесу.

Зокрема, у листі йдеться про те, що у разі недотримання вимог законодавства України про охорону здоров’я керівники закладів освіти несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством (стаття 80 Закону України від 19.11.1992 № 2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров’я»).

Так, відповідно до статті 443 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, тягне за собою накладення штрафу:

• на громадян – від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
• на посадових осіб – від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі статтею 137 Кримінального кодексу України, невиконання або неналежне виконання професійних чи службових обов’язків щодо охорони життя та здоров’я неповнолітніх внаслідок недбалого або несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило істотну шкоду здоров’ю потерпілого:

• карається штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Ті самі діяння, якщо вони спричинили смерть неповнолітнього або інші тяжкі наслідки:

• караються обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Статтею 1167 Цивільного кодексу України передбачено відповідальність за завдану моральну шкоду.

Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім’єю (стаття 1168 ЦК).

Нагадаємо, МОН спільно з МОЗ презентували збірник НПА для роботи закладів освіти під час карантину.

Близько 13,4 тисяч вакансій укомплектували роботодавці Хмельниччини у поточному році за сприяння Хмельницької обласної служби зайнятості, у тому числі і за допомогою рекрутингової методики. 

Рекрутинг (від фр. Recruit – «набирати», «вербувати») – набір персоналу в штат компанії або під замовлення клієнта.

Робота фахівців з рекрутингу полягає у здійсненні оперативного та ефективного пошуку кандидатів відповідно до вимог роботодавця, тобто фахівці виступають в ролі посередника між роботодавцем та шукачем роботи.  Для цього, рекрутер – фахівець служби зайнятості здійснює підбір працівників аналізуючи професійно-кваліфікаційних склад безробітних, використовує інтернет-сайти пошуку роботи, звіти 4-ПН щодо професійного складу працівників, які вивільнятимуться.

«Щодня фахівець з рекрутингу переглядає сотні, а інколи і тисячі резюме, що розміщуються на популярних ресурсах про роботу. У процесі відбору відшуковуються більше двадцяти-тридцяти кандидатів, які могли б підійти на зазначену посаду. Після того як резюме відібрані і вивчені починається обдзвін для першого «експрес-інтерв’ю». Наступний етап – співбесіда. За допомогою простих запитань рекрутер намагається скласти психологічний і професійний портрет кандидата, з’ясувати, наскільки він відповідає заявленим вимогам. Після того, він організовує для відібраних кандидатів проходження співбесіди безпосередньо з роботодавцем», – роз’яснює директор Хмельницького обласного центру зайнятості Сергій Черешня.

Основні переваги метода рекрутингу для роботодавців:

– роботодавець не витрачає час на підбір кандидатів, тому що попередня співбесіда за вимогами роботодавця проводиться рекрутерами;

– не потрібно витрачати кошти, адже подібна послуга надається в центрах зайнятості на безкоштовній основі;

– роботодавцю не обов’язково розміщувати свої вакансії на платних ресурсах, адже він може скористатися онлайн-сервісами та ресурсами служби зайнятості;

– роботодавцю не обов’язково мати в штаті менеджера з підбору персоналу при умові співпраці з центром зайнятості.

Зазначимо, що з початку року рекрутерами було укомплектовано майже 90% зі всіх опрацьованих вакансій. Розглянуто понад 3,2 тис. резюме та проведено 5020 співбесід з шукачами роботи. 

Отож, якщо ви шукаєте кадри, скористайтесь послугами рекрутерів служби зайнятості.

Довідково: станом на 1 вересня 2020 року актуальними були 2,1 тис. вакансій, на одну вакансію претендували 7 безробітних.

Відділ інформаційної роботи Хмельницький обласний центр зайнятості

пров. Шевченка,10 м.Хмельницький, Україна, 29000                 тел: +38(0382) 65-74-18 

khm-ocz@kmocz.gov.ua

Шепетівське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області реалізує завдання загальнообов’язкового державного страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання шляхом проведення профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров’ю застрахованих, викликаних умовами праці.

          Станом на 08.09.2020 року до відділення надійшло 22 повідомлення про нещасні випадки на виробництві в яких потерпіло 22 застраховані особи, у т.ч 2 випадки смерті на підприємстві та 1 нещасний випадок із смертельним наслідком. З 22 повідомлень – 10 повідомлень про захворювання медичних працівників на гостру респіраторну хворобу викликану коронавірусом nCoV-2019.

В умовах поширення коронавірусної хвороби медичні працівники першими приймають на себе удар епідемії COVID-19 та піддають своє здоров’я величезному ризику.Відповідно до нормативних актів, прийнятих з початку пандемії, респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, віднесено до переліку професійних захворювань. Тому випадки інфікування медичних працівників під час виконання професійних обов’язків розслідуються як гостре професійне захворювання, згідно з Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2019 № 337.

В розслідуванні усіх нещасних випадків та клінічно підтверджених випадків гострого професійного захворювання (зараження COVID – 19) бере участь страховий експерт з охорони праці  відділення.

 Так станом на 08.09.2020 року завершено розслідування по 12 випадках в т. ч. 2 розслідування гострого професійного захворювання медичних працівників.

Страховим експертом з охорони праці постійно проводиться цілеспрямована робота з профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань, надається всебічна допомога роботодавцям з організації роботи з охорони праці.

За даними Центру громадського здоров’я, станом на 10 вересня в Україні зафіксовано 2 582 нові випадки коронавірусної хвороби COVID-19. Наразі  виявлено 76 712 активних хворих на COVID-19.

Загалом в  Україні 145 612 лабораторно підтверджених випадків COVID-19, з них 3 023 летальні, 65 877 пацієнтів одужали. Проведено 1 778 483 тестування методом ПЛР. Усього за добу одужали 1 174 пацієнти.

Наразі коронавірусна хвороба виявлена:

•  Вінницька область — 4 606 випадків;
•  Волинська область — 6 092 випадки;
•  Дніпропетровська область — 3 012 випадків;
•  Донецька область — 1 852 випадки;
•  Житомирська область — 3 938 випадків;
•  Закарпатська область — 8 359 випадків;
•  Запорізька область — 2081 випадок;
•  Івано-Франківська область — 10 802 випадки;
•  Кіровоградська область — 874 випадки;
•  м. Київ — 16 119 випадків;
•  Київська область — 6 554 випадки;
•  Львівська область — 16 452 випадки;
•  Луганська область — 503 випадки;
•  Миколаївська область — 1 766 випадків;
•  Одеська область — 8 874 випадки;
•  Полтавська область — 1 069 випадків;
•  Рівненська область — 10 073 випадки;
•  Сумська область — 2 187 випадків;
•  Тернопільська область — 8 075 випадків;
•  Харківська область — 11 832 випадки;
•  Херсонська область — 558 випадків;
•  Хмельницька область — 3 497 випадків;
•  Чернівецька область — 11 715 випадків;
•  Черкаська область — 2 177 випадків;
•  Чернігівська область — 2 545 випадків.

Дані з тимчасово окупованих територій АР Крим, Донецької, Луганської областей та міста Севастополя відсутні.

Дослідження проводилися вірусологічною референс-лабораторією Центру громадського здоров’я України, а також обласними лабораторіями. Станом на ранок 10 вересня 2020 року до Центру надійшло 2 925 повідомлень про підозру на COVID-19. Всього з початку 2020 року надійшло 208 744 повідомлення про підозру на COVID-19.

МОЗ закликає: при перших симптомах респіраторних захворювань обов’язково зателефонуйте своєму сімейному лікарю. 

Дитячий будинок сімейного типу – окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Загальна кількість дітей (власних та вихованців) у дитячому будинку не повинна перевищувати 10 чоловік.

Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування перебувають у дитячому будинку сімейного типу до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання у професійно-технічному, вищому навчальному закладі I-IV рівня акредитації – до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

   Влаштування дітей у дитячий будинок сімейного типу проводиться з урахуванням віку батьків-вихователів та дітей, за умови що на час досягнення обома батьками-вихователями пенсійного віку всі вихованці досягли віку вибуття з дитячого будинку сімейного типу. У разі досягнення пенсійного віку одним з батьків-вихователів час перебування дітей визначається за віком молодшого з батьків. В окремих випадках за згодою сторін дитячий будинок сімейного типу може функціонувати і після досягнення батьками-вихователями пенсійного віку, але не більше ніж протягом п’яти років.

    Не допускається одночасне застосування різних форм влаштування дітей удитячий будинок сімейного типу, крім випадків, коли батьки-вихователі перебувають з підопічним у сімейних чи родинних відносинах.

На виховання та спільне проживання у дитячий будинок сімейного типу влаштовуються діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, які перебувають на первинному обліку дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, на відповідній адміністративно-територіальній одиниці або перемістилися з тимчасово окупованої території чи району проведення антитерористичної операції.

    Створити дитячий будинок сімейного типу можуть повнолітні та працездатні особи, за винятком:

• осіб, визнаних у встановленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними;
• осіб, позбавлених батьківських прав;
• осіб, які були усиновлювачами, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним, опіку, піклування чи діяльність прийомної сім’ї або дитячого будинку сімейного типу було припинено з їх вини;
• осіб, які за станом здоров’я не можуть виконувати обов’язки щодо виховання дітей (інваліди I і II групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують стороннього догляду, особи, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства);
• осіб, які перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному  чи  наркологічному диспансері;
• осіб, які зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;  
• осіб, які страждають на хвороби, перелік яких затверджений МОЗ  щодо  осіб, які не можуть бути усиновлювачами;
• осіб, які були засуджені за злочини проти життя і здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу  наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324 і 442 Кримінального кодексу України , або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів;
• осіб, які  не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу).

    Середньомісячний сукупний дохід сім’ї в розрахунку на одну особу  за попередні шість місяців, що передували місяцю звернення із заявою про утворення дитячого будинку сімейного типу не може бути менший ніж розмір прожиткового мінімуму, встановлений законом для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

    Не можуть бути батьками-вихователями особи, з якими проживають члени сім’ї (у тому числі малолітні та неповнолітні діти), які мають глибокі органічні ураження нервової системи, алкогольну та наркотичну залежність, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства.

    Перелік документів, які необхідно подати до органу, який приймає рішення про створення дитячого будинку сімейного типу:

• заява кандидатів у батьки-вихователі про утворення дитячого будинку сімейного типу із зазначенням інформації про наявність або відсутність кредитних зобов’язань;
• довідку про склад сім’ї (форма 3)
• копію свідоцтва про шлюб (для подружжя);
• довідку про проходження курсу підготовки і рекомендацію центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді щодо включення їх у банк даних про сім’ї потенційних усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів;
• копії паспортів;
• довідку про доходи за останні шість місяців або довідка про подану декларацію про майновий стан і доходи (про сплату податку на доходи фізичних осіб та про відсутність податкових зобов’язань з такого податку);
• довідка про наявність / відсутність виконавчого провадження стосовно боргових зобов’язань;
• довідку про стан свого здоров’я та осіб, які проживають разом з ними;
• письмову згоду всіх повнолітніх членів сім’ї, які проживають разом з кандидатами у батьки-вихователі, якщо останні вирішили створити дитячий будинок сімейного типу на власній житловій площі, засвідчену нотаріально.

Прийомна сім’я – сім’я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, що добровільно за плату взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

    У разі утворення прийомної сім’ї прийомні батьки беруть за плату прийомних дітей на власну житлову площу за наявності відповідних санітарно-гігієнічних та побутових умов (належного стану житлового приміщення, необхідної житлової площі, належного санітарного стану, наявності необхідних меблів, побутової техніки та інших предметів тривалого вжитку, наявності умов для проживання, виховання та розвитку дитини).

     Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування перебувають у прийомній сім’ї до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання у професійно-технічному, вищому навчальному закладі I-IV рівня акредитації – до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів

    Влаштування дітей у прийомну сім’ю проводиться з урахуванням віку прийомних батьків та дітей, щоб на час досягнення обома прийомними батьками пенсійного віку всі прийомні діти досягли віку вибуття з прийомної сім’ї. У разі досягнення пенсійного віку одним з прийомних батьків час перебування дітей визначається за віком молодшого з батьків. В окремих випадках за згодою сторін прийомна сім’я може функціонувати і після досягнення прийомними батьками пенсійного віку, але не більше ніж протягом п’яти років.

    Не допускається одночасне застосування різних форм влаштування дітей у прийомну сім’ю, крім випадків, коли прийомні батьки перебувають з підопічним у сімейних чи родинних відносинах.

    На виховання та спільне проживання у прийомну сім’ю влаштовуються діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, які перебувають на первинному обліку дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, на відповідній адміністративно-територіальній одиниці або перемістилися з тимчасово окупованої території чи району проведення антитерористичної операції.

    Створити прийомну сім’ю можуть повнолітні та працездатні особи, за винятком:

• осіб, визнаних у встановленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними;
• осіб, позбавлених батьківських прав;
• осіб, які були усиновлювачами, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним, опіку, піклування чи діяльність прийомної сім’ї або дитячого будинку сімейного типу було припинено з їх вини;
• осіб, які за станом здоров’я не можуть виконувати обов’язки щодо виховання дітей (інваліди I і II групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують стороннього догляду, особи, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства);
• осіб, які перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному  чи  наркологічному диспансері;
• осіб, які зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;  
• осіб, які страждають на хвороби, перелік яких затверджений МОЗ  щодо  осіб, які не можуть бути усиновлювачами;
• осіб, які були засуджені за злочини проти життя і здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу  наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324 і 442 Кримінального кодексу України , або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів;
• осіб, які  не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу).

    Середньомісячний сукупний дохід сім’ї в розрахунку на одну особу  за попередні шість місяців, що передували місяцю звернення із заявою про утворення прийомної сім’ї не може бути менший ніж розмір прожиткового мінімуму, встановлений законом для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

    Не можуть бути прийомними батьками особи, з якими проживають члени сім’ї (у тому числі малолітні та неповнолітні діти), які мають глибокі органічні ураження нервової системи, алкогольну та наркотичну залежність, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства.

    Перелік документів, які необхідно подати до органу, який приймає рішення про створення прийомної сім’ї:

• заява кандидатів у прийомні батьки про утворення прийомної сім’ї із зазначенням інформації про наявність або відсутність кредитних зобов’язань;
• довідку про склад сім’ї (форма 3)
• копію свідоцтва про шлюб (для подружжя);
• довідку про проходження курсу підготовки і рекомендацію центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді щодо включення їх у банк даних про сім’ї потенційних усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів;
• копії паспортів;
• довідку про доходи потенційної прийомної сім’ї за останні шість місяців або довідка про подану декларацію про майновий стан і доходи (про сплату податку на доходи фізичних осіб та про відсутність податкових зобов’язань з такого податку);
• довідка про наявність / відсутність виконавчого провадження стосовно боргових зобов’язань;
• довідку про стан свого здоров’я та осіб, які проживають разом з ними;
• письмову згоду всіх повнолітніх членів сім’ї, які проживають разом з кандидатами у батьки-вихователі, якщо останні вирішили створити дитячий будинок сімейного типу на власній житловій площі, засвідчену нотаріально.

Фахівці Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області завершили ревізію фінансово-господарської діяльності Міського комунального підприємства «Хмельницькводоканал». Установили фінансових порушень, що призвели до втрат, на суму понад 11,7 млн грн.

Ревізією встановлено завищення вартості виконаних робіт підрядними організаціями на суму понад 6,0 млн грн.

Окрім того, встановлено факти не зарахування в минулому році отриманих за надані послуги коштів на рахунок зі спеціальним режимом використання, як це передбачено чинним законодавством. Зазначені кошти на суму понад 4,8 млн грн замість інвестування у розвиток і оновлення інфраструктури з надання послуг із водопостачання і водовідведення, покращення їх ефективності, використано на покриття поточних витрат.

Також в 2019 році мали місце випадки використання коштів зі спеціального рахунку на фінансування заходів, які не передбачені затвердженою інвестиційною програмою, що суперечить законодавству.

Працівниками Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області вживаються заходи до відшкодування встановлених порушень.

Матеріали передані  до правоохоронних органів, щодо надання юридичної оцінки для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

Прес-служба Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області

Станом на 19.00 8 вересня в області зафіксовано вже 3465 осіб з підтвердженим діагнозом COVID-19. 1252 людини лікуються амбулаторно, 440 – стаціонарно. Нині хворіють 128 медичних працівників та 82 дитини. Зареєстровано 65 летальних випадків. Хворобу подолали вже 1708 осіб. Проте, через щоденне стрімке збільшення числа нових випадків, кількість тих, хто одужав, становить вже менше 50 %. Завантаженість ліжкомісць у закладах, що надають допомогу хворим з COVID-19, по області складає 58 %. За добу 7 вересня бригади екстреної медичної допомоги 25 разів виїжджали щодо підозр на COVID-19, в результаті – 21 пацієнта госпіталізували. З діагнозом «негоспітальна пневмонія» ушпиталили 72 особи. Мобільні медичні бригади здійснили 164 виїзди, під час яких провели відбір 527 зразків біологічного матеріалу для лабораторної діагностики методом ПЛР. На самоізоляції у Хмельницькій області перебувають 2750 осіб. Тож, задля безпеки своєї та близьких людей, одягайте маску в місцях масового перебування людей, транспорті, дотримуйтеся соціальної дистанції та користуйтеся антисептиками!

За даними Центру громадського здоров’я, станом на 9 вересня в Україні зафіксовано 2 551 новий випадок коронавірусної хвороби COVID-19.

Загалом в Україні 143 030 лабораторно підтверджених випадків COVID-19, з них 2 979 летальних, 64 703 пацієнти одужали. Проведено  1 751 931 тестування методом ПЛР. Усього за добу одужали 1 157 пацієнтів.

Наразі коронавірусна хвороба виявлена:

•  Вінницька область — 4 503 випадки;
•  Волинська область — 6 015 випадків;
•  Дніпропетровська область — 2 923 випадки;
•  Донецька область — 1 762 випадки;
•  Житомирська область — 3 879 випадків;
•  Закарпатська область — 8 277 випадків;
•  Запорізька область — 2041 випадок;
•  Івано-Франківська область — 10 659 випадків;
•  Кіровоградська область — 870 випадків;
•  м. Київ — 15 821 випадок;
•  Київська область — 6 459 випадків;
•  Львівська область — 16 269 випадків;
•  Луганська область — 480 випадків;
•  Миколаївська область — 1 714 випадків;
•  Одеська область — 8 827 випадків;
•  Полтавська область — 1 018 випадків;
•  Рівненська область — 9 943 випадки;
•  Сумська область — 2143 випадків;
•  Тернопільська область — 7 824 випадки;
•  Харківська область — 11 493 випадки;
•  Херсонська область — 538 випадків;
•  Хмельницька область — 3 355 випадків;
•  Чернівецька область — 11 581 випадок;
•  Черкаська область — 2 121 випадок;
•  Чернігівська область — 2 515 випадків.

Дані з тимчасово окупованих територій АР Крим, Донецької, Луганської областей та міста Севастополя відсутні.

Дослідження проводилися вірусологічною референс-лабораторією Центру громадського здоров’я України, а також обласними лабораторіями. Станом на ранок 9 вересня 2020 року до Центру надійшло 3 054 повідомлення про підозру на COVID-19. Всього з початку 2020 року надійшло 205 819 повідомлень про підозру на COVID-19.

МОЗ закликає: при перших симптомах респіраторних захворювань обов’язково зателефонуйте своєму сімейному лікарю. 

З метою запровадження в об’єднаних територіальних громадах соціально-орієнтованих послуг для підтримки соціально-вразливих сімей із дітьми, створенню патронатних сімей і влаштуванню в них дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах в області триває процес впровадження послуги патронату над дитиною.

Що таке «патронат над дитиною»?

Це тимчасовий догляд, виховання та реабілітація дитини в сім’ї патронатного вихователя на період подолання дитиною, її батьками або іншими законними представниками складних життєвих обставин.

Яка мета нової соціальної послуги «патронат над дитиною»?

Забезпечення захисту прав дитини, яка через складні життєві обставини тимчасово не може проживати разом з батьками/законними представниками, надання їй та її сім’ї послуг, спрямованих на повернення у сім’ю відповідно до найкращих інтересів дитини.

Яку проблему вирішує патронат?

Діти, які тимчасово не можуть проживати у власній родині, потрапляють до закладів інституційного догляду, що порушує право дитини на виховання в сім’ї.

Кому може знадобитися патронат?

 ➡ дітям, які за різних обставин тимчасово не можуть перебувати у власній сім‘ї або їхні батьки чи особи, які їх заміняють, не можуть піклуватись про них ;
➡ дітям, батьки або особи, які їх заміняють, померли, пропали безвісті;
➡ дітям, батьки яких потребують термінового лікування;
➡ новонародженим дітям, від яких відмовились батьки;
➡ дітям, залишеним батьками без догляду;
➡ дітям, з сімей, в яких існує загроза їх життю та здоров‘ю;
➡ дітям, які зазнали насильства, жорстокого поводження.

Хто такий патронатний вихователь?

Спеціаліст, який пройшов навчання за спеціальною програмою підготовки кандидатів та на договірній основі здійснює догляд, виховання та забезпечує реабілітацію тимчасово влаштованих в його сім’ю дітей, несе відповідальність за їх життя та здоров’я в період надання цим дітям послуги патронату.

Кому громада може довірити «патронатну» дитину?

Громадянину України, який:

 ➡ має позитивний досвід виховання дітей (власний, або професійний);
➡ готовий прийти на допомогу «чужій» дитині та підтримати її сім’ю, яка перебуває в СЖО;
➡ має задовільний стан здоров’я, який дозволяє дбати про тимчасово влаштованих дітей;
➡ не був засудженими, або позбавленими батьківських прав;
➡ має житло (власне, або в користуванні), де можна тимчасово розмістити патронатну дитину;
➡ разом з добровільним помічником – дорослим членом своєї сім’ї готовий пройти професійну тренінгову програму;
➡ підтримує сімейні цінності та готовий працювати в команді професіоналів заради змін, щоб жодна дитина не зазнала страждань та виховувалася в безпечній, люблячій сім’ї.

Які документи мають надати бажаючі стати патронатними вихователями до місцевого центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, центрів надання соціальних послуг?

 ➡ заяву;
➡ копію паспорта громадянина України (свого та помічника);
➡ копію трудової книжки (у разі наявності);
➡ висновки про стан здоров’я кандидата та всіх, хто проживає разом з ним;
➡ довідку про відсутність судимості, в т. ч. членів сім’ї, які досягли чотирнадцятирічного віку і проживають разом з кандидатом;
➡ копію документа, що підтверджує право власності або користування житлом;
➡ письмову згоду на влаштування дитини в сім’ю кандидата від усіх його членів, які проживають разом з ним, в т. ч. дітей, які досягли такого віку та рівня розвитку, що можуть її висловити.

Що включає в себе обов’язкове навчання кандидатів у патронатні вихователі?

(Постанова КМУ № 148 від 16.03.2017р., Наказ Міністерства соціальної політики України №1349 від 19.08.2017р. «Про затвердження Програми підготовки патронатних вихователів»):

 ➡ 9 тренінгових занять для кандидата та помічника;
➡ 1 заняття на території сім’ї (виїзне за місцем фактичного проживання сім’ї);
➡ навчання наданню першої домедичної допомоги дітям;
➡ співбесіда кандидата у патронатні вихователі з представниками Органу опіки та піклування (які є успішними в процесі підготовки);
➡ тренінг для Міждисциплінарної команди спеціалістів за участі кандидатів (2 дні).

За яких умов можливе влаштування дитини під патронат?

(Сімейний кодекс України, ст. 255)

 ➡ за згоди її батьків/законних представників;
➡ за письмової згоди дитини, у разі, коли вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити;
➡ без згоди її батьків/законних представників за наявності:
➡ рішення про негайне відібрання дитини;
➡ акта про покинуту чи знайдену дитину, дитину, яку батьки відмовилися забрати з пологового будинку, іншого медичного закладу;

➡ у разі відсутності відомостей про місце перебування батьків/законних представників;
➡ за наявності безпосередньої загрози життю чи здоров’ю дитини що підтверджено актом проведення оцінки рівня безпеки дитини.

Який термін перебування дитини у сім’ї патронатного вихователя?

Термін перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя визначається відповідно до індивідуальних потреб дитини, виявлених обставин та їх впливу на стан дитини та не повинен перевищувати 3 місяців. В особливих випадках за рішенням органу опіки та піклування термін перебування під патронатом може бути подовжений, однак загалом не повинен бути більшим за 6 місяців.

Переваги запровадження ПАТРОНАТУ:

 ➡ дитина залишається проживати у своїй громаді,максимально наближено до родини, свого соціального оточення та спеціалістів, які надають підтримку її батькам;
➡ на період вирішення проблем дитина тимчасово«в гостях» в професійній патронатній сім’ї, за її життя і здоров’я відповідає патронатний вихователь;
➡ створені належні умови для освіти, розвитку, якісної соціально-психологічної реабілітації дитини;
➡ біологічна сім’я під супроводом фахівця з соціальної роботи, має можливість спілкуватись з дитиною під час її перебування під патронатом;
➡ громада не витрачає кошти на утримання дитини в закладах інституційного догляду;
➡ можливість громади самій визначати потребу у розвитку послуги патронату та організовувати пошук та якісний відбір кандидатів у патронатні вихователі;
➡ оптимальний час для прийняття найкращого для дитини рішення, яке максимально відповідає її потребам (протягом 3-х, максимум 6 міс.);
➡ можливість раннього втручання в сім’ю, яка перебуває в складних життєвих обставинах та запобігання недогляду дитини, жорстокого ставлення до неї, попередження ➡ потрапляння дитини в інтернатні заклади та ЦСПР/притулку;
➡ системний моніторинг можливості повернення дитини до батьків, або пошук нової сім’ї для дитини;
➡ послуга патронату до 31.12.2026 року фінансується з державного бюджету.

Оплата послуг із здійснення патронату над дитиною

Розмір грошового забезпечення становить п’ять прожиткових мінімумів для працездатних осіб на місяць (станом на 01.01.2020 р. — 10 945 грн. оплата здійснюється за кожен день перебування дитини в сім’ї). На дітей влаштованих в сім’ю виплачується соціальна допомога на утримання дитини в сім’ї патронатного вихователя у розмірі двох прожиткових мінімумів для дітей віком до 6 років (станом на 01.01.2020 р. — 3 842 грн., для дітей віком від 6 до 18 років —4 790 грн).